Кожен п’ятий біженець із України зміг знайти роботу в Німеччині, але менше половини з них знайшли роботу, що відповідає їхньому рівню кваліфікації. Про це свідчать дані Федерального статистичного управління. Проблеми працевлаштування особливо відчувають українки з маленькими дітьми, які становлять близько 70% біженців у ФРН. Через нестачу дитячих садочків та дефіцит кадрів у Німеччині жінки самі змушені доглядати дітей, тому не можуть працювати.
З якими ще проблемами стикаються українські переселенці під час працевлаштування в Німеччині? Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався з українськими біженками та дослідив заяви німецьких експертів. Матеріал Радіо Свобода.
Згідно з дослідженням, частка людей з вищою освітою серед українських біженців працездатного віку значно вища, ніж серед населення Німеччини в цілому. У групі людей віком від 25 до 59 років 45% мають вищу освіту, а 28% – професійно-технічну. Для порівняння: лише 27% німців такої ж вікової групи мають науковий ступінь. Проте, незважаючи на високий рівень освіти українців, працевлаштовані лише 20%. Менше половини з них знайшли роботу, що відповідає їхньому рівню кваліфікації. Одиноким жінкам з дітьми набагато важче знайти роботу, ніж чоловікам.
За даними Федерального статистичного управління, частка українців, які знайшли роботу, збільшується після 12 місяців перебування в Німеччині. Українці, які перебувають у ФРН за Директивою про тимчасовий захист, мають особливий правовий статус, що дає їм можливість працевлаштуватися, відвідувати мовні курси та отримувати соціальну допомогу.
Українка Тамара Ліщук приїхала до Німеччини з двома дітьми навесні 2022 року. В Україні вона здобула дві вищі освіти та більш як 10 років працювала бухгалтером. Зараз жінка відвідує курси німецької мови і мріє далі продовжувати працювати за фахом. Утім, каже, через впроваджену урядом ФРН ініціативу Job Turbo, яка має на меті якомога швидше працевлаштувати 400 тисяч біженців, Тамарі дедалі частіше у Центрі зайнятості пропонують некваліфіковану роботу.
Тамара Ліщук разом з дочкою Софією на мітингу на підтримку України в Німеччині
Все, що мені запропонували, – мити підлогу або працювати прибиральницею в перукарні
Тамара Ліщук
«Після приїзду до ФРН я з двома дипломами про вищу освіту та одним молодшого спеціаліста звернулася до Jobcenter (Центру зайнятості – ред.). Там мене відразу розпитали, ким би я хотіла працювати та які у мене професійні інтереси. Я сказала, що хотіла би робити те, що хоча би приносить задоволення. Наприклад, змогла би готувати салати на кухні, робити випічку. Але все, що мені запропонували – мити підлогу або працювати прибиральницею в перукарні. Тобто мені пропонували ті вакансії, які були доступними на ринку праці. Перший раз я відмовилася від пропозиції роботи від Центру зайнятості через стан здоров'я. Другий раз - теж, бо мені сказали, що мінімальний термін, на який я можу прийти працювати, – це три місяці. Мені це не підходило, бо у мене починалися курси німецької рівня В2. Моя консультантка в Jobcenter порадила мені відкрити портал з вакансіями, якщо я не хочу, щоб мене направляли на будь-яку роботу», – розповідає біженка.
Українка каже, що для роботи за професією їй потрібне хороше знання німецької. Вона відвідує мовні курси, записалася в мовний клуб та самостійно шукає можливості працевлаштування.
«В Україні я мала дві вищі освіти, крім того, я мала хороший заробіток і вчилася не для того, аби мити підлогу чи працювати на кухні, – ділиться Тамара Ліщук. – Як пояснив мені консультант у Центрі зайнятості, без досвіду роботи в Німеччині та без знання їхніх законів я не зможу тут знайти роботу як бухгалтер. Однак можна пошукати вакансії з можливістю проходження практики та перспективою працевлаштування. Для цього мені потрібно мати на руках підтвердження диплому та рівень B2. Ще у травні я відправила всі документи на визнання мого диплому, але цей процес вже дуже затягнувся».
Тамара Ліщук з донькою
За словами біженки, у майбутньому вона може зіштовхнутися з проблемами – через графік роботи дитсадку. У Німеччині більшість компаній працюють з 9:00 до 18:00, а дитячі садки зазвичай зачиняються після обіду. Залишати дитину без нагляду вдома тут заборонено, а оплачувати послуги приватної няні дуже дорого.
Це нереально – працювати та доглядати за маленькою дитиною
Тамара Ліщук
«Це нереально – працювати та доглядати за маленькою дитиною, – каже біженка. – Моїй Софії лише чотири рочки, а наш садок працює до 16:30, проте вже о 16:00 дітей майже немає. Тут ще варто додати про нестачу персоналу в садочку, тому наші вихователі просять забирати дітей раніше. Це створює проблему для одиноких матерів, які не мають, на кого залишити дитину. Моя подруга не змогла відвідувати мовні курси, оскільки не могла влаштувати дитину в садок. Я теж задумуюсь над тим, як буду працювати, маючи маленьку дитину, оскільки її садок закривається досить рано. Мені доведеться шукати альтернативні варіанти, бо повна зайнятість на цей момент не є можливою. Моя донька повністю залежить від мене, тому я маю на це зважати під час вибору роботи».
Мітинг українських біженців в Німеччині
Українка розповідає, що її дитина досі не звикла до місцевої кухні, тому відмовляється їсти у дитсадку. Жінка щодня забирає чотирирічну доньку на годину додому, аби нагодувати. Тамара Ліщук мріє знайти хорошу роботу та сподівається, що з часом буде легше адаптуватися:
Для мене важливо, щоб робота не тільки приносила гроші, але й задоволення
Тамара Ліщук
«Я не відмовляюся працювати, але для мене важливо, щоб робота не тільки приносила гроші, але й задоволення. Це допомагає підтримувати психологічний комфорт, оскільки не кожен з нас готовий понизити свою самооцінку та робити щось, чого раніше не робив. Це також для нас великий стрес. Навіть якщо це не керівна посада, звісно, війна розставляє все на свої місця та вносить корективи в життя».
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
