Поліна з дитиною виїхала з Нової Каховки лише з третьої спроби. Проїхали блокпост і почули, як окупанти стріляють по трасі

Я прокинулася відразу. Усе почула. Це було дуже страшно. Уже зранку ми зібрали речі. Мій хлопець тоді був у Польщі, а його мама проживала в Таврійську. Ми вийшли на вулицю. Я вирішила купити дитині ліків про всяк випадок, зняти кошти та їхати до мами. Ми сіли в автобус, і тут над нами почали кружляти літаки. Поруч сидів якийсь чоловік і сказав: «Не хвилюйтесь, вони стрілятимуть по військових об’єктах». І коли ми приїхали, то вже трішки заспокоїлися.

Дуже часто не було зв’язку і було страшно. Ми з дитиною перебували вдвох у квартирі. Лунали страшні звуки вибухів, я нічого не розуміла, і тому ми вирішили виїжджати.

Шокував найбільше виїзд із Херсону. Ми намагалися виїхати кілька разів у кінці квітня. Перші два рази нас не пропускали. Дорога була важка, по   8-10 годин. 

Найважчим був третій виїзд. Це було після Великодня. Коли люди виїжджали, то дехто давав окупантам горілку, щоб їх пропускали. 

Ми вже їхали тоді, коли всіх розвертали. Нас залишилось чотири машини. Одну машину окупанти зупинили. Там були чоловік із дружиною, і ту машину оглядали, а ми від’їжджали далі, бо нам не можна було стояти поруч. А потім з’ясувалося, що в них забрали телефони. А коли ми вже від’їхали чотирма машинами, окупанти почали стріляти по трасі. Але, дякувати Богу, ми проїхали… 

Я не знала, куди їду. Приїхала до Кривого Рогу, і там мені жіночка взяла квитки на Львів.

Ми тут влаштувалася добре. Спочатку жили в школі, а потім людей виселили, бо починався навчальний рік, і мене поселили у Винниках у двоповерховому будинку. Я потроху працюю, наглядаю за дітьми. У мене і гроші є, і тут ще базові продукти видають та побутову хімію.

Я спілкуюся тільки з мамою мого колишнього хлопця. Вони тримаються добре. У неї є донька, вона буде навчатися онлайн на окупованій території. Виїхати не можуть, бо хочуть їхати всією родиною, а дехто з рідних відмовляється. Кажуть, коли буде зовсім страшно, тоді вже виїжджатимуть. 

Ми плануємо виїжджати за кордон. Тут будинок орендований, і я не знаю, чи буде в мене змога винаймати квартиру і забезпечувати дитину, бо тут дорогі квартири. Переїду кудись та спробую влаштуватися на роботу, щоб повернутися в Україну, коли все скінчиться.