Мені 62 роки. Мешкаємо в місті Снігурівка Миколаївської області. Я на пенсії. Дружина працювала в газеті Вісті Снігурівщини. Через війну залишилася без роботи. Живемо на одну мою пенсію. 

24 лютого я відвіз дружину на роботу. По дорозі ми бачили величезні черги біля АТБ й біля заправки. Здивувалися. Опівдні дружина зателефонувала й попросила забрати її, бо почалася війна. Ми заправили автомобіль і газовий балон. 

Ми вісім місяців провели в окупації. Наші лікарі виїхали, бо не захотіли співпрацювати з окупантами. Коли треба було в лікарню, ми їздили в Херсон. Деякий час не було світла. Під час обстрілів ми сиділи в підвалі. 

Росіяни ходили по домівках з обшуками. Ми сховали фотографії сина, бо він - військовий. Видалили з комп’ютера всю інформацію, яка могла нас скомпрометувати.

У день визволення я їхав у магазин і побачив наших військових. Люди відразу вибігли на вулицю. Усі були веселі. 

Сподіваюся, що війна скінчиться цього року. Перемога буде за нами.