Бочковська Анастасія, 9 клас, Одеська гімназія №120

Вчитель, що надихнув на написання есе – Юркова Алла Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

З чим у вас асоціюється слово "війна"? Мабуть, більшість людей, почувши це питання, дадуть відповідь: "З болем, страхом, панікою". Але українці не по чутках знають, що у цього слова більш обширне значення: втрата спокою, тривога, жах, беззахисність, відчай, антиутопія.

Кожен день супроводжується вірою у краще, яка згасає щодня. Чи можна піддаватися цим негативним почуттям?

Відчай може цілком поглинути людину, але допустивши це, людина вже не вважається живою. Паніка і страх – найзапекліші вороги людства. Програвши цим невидимим ворогам, людина втрачає все: спокій, оптимізм, розуміння того, що відбувається, адекватне мислення.

Деякі речі ми змінити не можемо, як-от ситуацію в країні, тому слід зосередитися на тому, що ми можемо піддати змінам. Наприклад, свій світогляд. Моє життя було спокійне і безтурботне рівно до того дня, коли весь світ дізнався про важко осмислену новину: дві країни почали ворогувати.

Той день здавався сном, поки не пролунали перші вистріли. Мій мозок відмовлявся вірити у це, війна сприймалася як історична легенда, а не реальна загроза, як підказувало мені серце. Новини про вибухи у сусідніх містах не бентежили мене, поки і мій регіон не став схожий на арену жорстокої боротьби.

Люди вважають себе "вищими" за тварин, хоча заради грошей готові вбити сотні тисяч своїх побратимів, чого не може зробити ні один звір. І хто тут справжня тварина? Найрозумніші істоти ведуть себе не краще зграйки гієн, які атакують лише слабких і поранених.

"Бах!" — голосно роздалось за вікном посеред ночі. В такі моменти мій дім — моя фортеця тремтить від звукових хвиль, як я від страху.

Тепер будинок вже не здається безпечним і недоторканним. Кожна ніч стала кошмаром і день, розганяючи темряву, знищує страх і приглушує відчуття небезпеки.

Людина має здатність звикати до будь-чого. Сигнал "Повітряна тривога!" став частиною життя і більше не лякав. Зрештою, світ не стоїть на місці, як і життя. Кожен тяжкий день сприймався як випробування Всесвіту. Подолавши випробування, людина отримує безцінну нагороду — силу і витримку. Людина, пройшовши всі випробування, стає нездоланною.

Так, війна залишила відбитки на моїй душі і пам'яті, але також вона стала для мене вчителем, який навчив мене цінити життя, кожен день проживаючи з користю, не витрачаючи ні секунди на нав'язливі думки.

Мій шлях ще не добіг кінця. Я продовжую рухатися вперед, тримаючи у голові найважливіше повчання Всесвіту: навіть після найтемнішої ночі сходить сонце.