Сучок Марина, 521 група, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж

Вчитель, що надихнув на написання — Козачук Олена Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року став чорним днем для України. Це був момент, коли мирне життя мільйонів людей обірвалося, і країна опинилася на межі виживання.

Війна — це не лише бій на полі, це боротьба в серцях, думках і душах людей. Протягом тих днів війни які стали символом стійкості та незламності, українці пройшли шлях, сповнений випробувань, втрат і надії. В цьому есе, я б хотіла розповісти свою особисту історію, як війна змінила мене.

Коли пролунали перші звуки вибухів. Я спершу не збагнула що сталося. І коли до мене підійшла мама, зі словами, які я б ніколи не хотіла почути у своєму житті "Почалась війна". Я бачила вибухи, ті страшні жовті плями які залишаться в серці назавжди.

Пам'ятаю як сиділа перед вікном і спостерігала як автівки одна за одною втікали від тих вибухів, від того жаху, що вчинили окупанти.

Винищувачі та гелікоптери які кожен день пролітали над моїм будинком і постійно залишали в моєму серці страх.

Слухаючи новини не могла повірити що це сталося, сподівалася, що це всього лише жахливий сон. Було страшно коли люди не знаючи що станеться, тікали в підвал у моїй школі з усім що тільки можна було взяти в руки. 

Всі рідні й близькі рятуючи своє життя, поїхали за кордон, і я зрозуміла, що життя більше не буде таким, як раніше.

Війна приносить не лише фізичні, але й глибокі емоційні травми. Багато людей втратили своїх рідних і близьких, які пішли захищати нашу землю, але ми знайшли в собі сили продовжувати, ми об'єдналися.

Люди почали допомагати один одному: приносили їжу, одяг, ліки. 

Я долучилася до волонтерської діяльності : плела сітки, донатила на ЗСУ, допомагала переселенцям.

Кожен допомагав як міг, і це згуртовувало людей, додавало сил, надихало рухатись далі. Війна навчила цінувати прості речі: мирне небо, тепло рідних.

Я зрозуміла, що життя це дар і кожен момент важливий. Після незламних днів боротьби я зрозуміла що війна не може нас зламати. Ми мріємо про, мир, про час, коли зможемо знов зустрітися за святковими столами без страху. Я вірю в нашу країну і її людей. Мій шлях з початку війни був складним, але і був сповнений цінних уроків які змінили мене назавжди. І хоч війна триває. Я впевнена, що наша світла віра — це те, що допомагає нам іти далі.