З першого дня повномасштабного вторгнення ми залишалися в місті. Страх і невідомість першого дня війни швидко змінилися діями - ми почали допомагати тим, кому було найважче: пенсіонерам, дітям та іншим вразливим людям. Кожен день в окупації тримав у напрузі, адже ми ніколи не знали, чим він може скінчитися. Після деокупації ми не зупинилися і продовжили займатися волонтерством у ще більших масштабах.

Війна пройшлася і по нашому дому - ми пережили декілька прильотів поруч із будинком, через що наше майно зазнало пошкоджень. Зараз діти змушені навчатися онлайн, але ми намагаємося зберегти для них бодай якесь дитинство. Вони займаються спортом та ходять на гуртки, які тепер проводять в укриттях. Син захоплюється лего-програмуванням, колекціонує різні картки, любить кататися на велосипеді та самостійно вчиться грати на гітарі, шукаючи в музиці розраду від пережитого.