Наше життя кардинально змінилося, коли ми були змушені залишити все і покинути рідну домівку. Найстрашнішим спогадом назавжди залишиться 1 березня, коли російські війська зайшли до міста Херсон. Цей день розділив усе на «до» та «після». Ми дуже сподіваємось і віримо, що колись зможемо повернутись додому.

Зараз у Херсоні постійно прилітає. Дитина дуже боїться цих обстрілів - для неї це стало глибокою психологічною травмою, яка дається взнаки й досі. Попри весь пережитий жах, син намагається знаходити розраду в творчості. Він серйозно захоплюється барабанами та починає вчитися грати на бас-гітарі. У вільний час він любить слухати музику та просто гуляти на свіжому повітрі з друзями, намагаючись повернути собі хоча б частинку спокійного підліткового життя.