Мені 67 років. Я проживаю в Павлограді. У 1975 році приїхала в це місто. Мала двох дітей. Один помер, а один лишився, працює.

24 лютого жахливий був день. Я була одна в квартирі, коли все трапилося. Дуже страшно було.

Взагалі-то у нас світло було, газ був. А коли вибух стався, то скло посипалося. 

У квітні мені вибило вікна в спальні та залі. У мене були ковдри на вікнах, тому скло не розлетілося повсюди.

Я нікуди не їздила. Хворію, тому сиджу вдома.

Звісно, дуже важко психологічно, але я за характером самовпевнена й нічого не боюся, тому справляюся.

Надіюся, що буде перемога. Чекаю на це.