Наліжита Ілона,10 клас
Опорний заклад Лісоводський ліцей Городоцької міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Шелест Лариса Вікторівна

Війна. Моя історія

Анастасія Басараба : «Живу за настановами дідуся…»

Війна… Війна – це не лише військові з автоматами на передовій… Це руйнування будинків та квартир, сімей та родин… Це породження зла… це, на жаль, наше сьогодення .

Кожен у такі моменти стає Героєм, кожен проходить СВІЙ шлях: наші батьки допомагають матеріально, активісти волонтерять, свій шлях проходимо ми – наполегливо навчаємось, щоб відбудовувати свою країну. Найважче зараз нашим захисникам. Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця. У бій готові йти ті, хто у своєму житті не брав у руки зброї, ті, про кого говорять, що вони і мухи не скривдять. Сьогодні я вклоняюсь доземно усім воїнам, усім, хто залишив домівку, сімю, роботу. Рідне місто, село, хто перекреслив усі свої плани заради Перемоги.

Хочу розповісти про інших воїнів – волонтерів, воїнів тилу. Це –звичайні люди, які вкладають свій час, талант чи ресурси у втілення соціально корисних проектів, це люди, які витрачають всі свої сили , не чекаючи винагороди .

Серед них моя односельчанка – Анастасія Басараба , яка проходить свій шлях, прикладаючи всі свої сили , аби допомогти нашим Захисникам . Хто ж ця добродійниця? Настя – це звичайна, вродлива , темноока дівчина. Хіба вирізняється татуюванням, веселою вдачею і вмінням нарощувати вії. Та ні, незвичайна. Ще зі школи Анастасія вирізнялась своїми лідерськими здібностями, такою вона є і зараз. До війни п’ять років працювала баристою, будувала мрії… Але… За словами самої Насті , все почалося з того, що їй зателефонувала односельчанка Вікторія і попросила розповсюдити інформацію про потребу її брата та хлопців з його підрозділів у військовій формі. Настя розмістила інформацію в Інстаграм про збір коштів. І люди відгукнулися . «Нам вдалося зібрати кошти та придбати 40 комплектів одягу»,- розповідає сама волонтерка.

Через деякий час до неї звернувся сусід Олег. Розповів про те, що потрібна амуніція для його друзів. З того часу Анастасія з Олегом – одна команда. В одному з інтерв’ю місцевій газеті Анастасія розповіла про те , що шість місяців змогла допомогти 15 батальйонам, сімома з них опікується на постійній основі: « Я не можу називати конкретні дані частин, в яких служать хлопці, але , повірте, це дуже серйозні підрозділи і вони виконують дуже важливу роботу. Вони з нами весь час на зв’язку. Завдяки їх відгукам ми розуміємо, наскільки важлива для них наша допомога».

Звідки ж мотивація, сили і воля у цієї тендітної дівчини? У житті Настусі дуже важливою людиною був її дідусь. Саме його настанови є життєвим орієнтиром благодійниці. Він заповідав своїй онуці : «Мені все одно , який шлях ти обереш. Мені все одно чи будеш ти бідна, а чи багата. Головне – будь людиною». І вона живе за цим принципом.

Анастасія Басараба проходить свій шлях у цій війні: вона поставила на паузу своє життя поза волонтерством ; вона немає планів на завтра, крім тих, що потрібно «закрити» замовлення хлопців. Дівчина робить все задля Перемоги. Єдине, що лякає її – байдужість людей в тилу.

Щиро захоплююсь моєю односельчанкою. Її життя і праця – гідні наслідування. Я вірю, що ми усі зможемо пройти свій шлях у цій війні, збережемо в собі Людину і обов’язково переможемо!