Я живу в Харкові у студентському містечку ХНАУ. 8 березня туди був приліт. Ми зі студентами були в підвалі. На другий день ми виїхали у Валки, в ліцей, потім у Чутовому поселилися, там проживали як ВПО. У вересні 2022 року ми повернулися в  Харків і знову тут проживаємо. 

В перший день війни ми збиралися на роботу. О п’ятій ранку ще спали, почули вибух, виглянули у вікно і побачили, як летять ракети. Так і зрозуміли, що почалася війна. Було важко, але ми впоралися і все нормально пережили.

В першу чергу ми старалися для студентів. Не вистачало всього, в основному - хліба, з гуманітарною допомогою важко було. 

Ми користувалися тим, що було в містечку, закуповували, що могли.

Страшно було за сім’ю, за дитину. Коли по гуртожитку прилетіло, тоді вирішили виїхати. Нам допомогли волонтери - вивезли нас автобусами. Люди, які були навколо, нам допомагали чим могли, ділилися незважаючи ні на що.

Війна – це важко морально, але я вже пристосувався. Слава Богу, всі рідні живі і здорові.

Я вірю в нашу перемогу. Знаю, що ми переможемо, тому що ми захищаємо свою незалежність. Після перемоги буде велика відбудова, і все у нас буде добре.