До війни я з мамою, чоловіком і дванадцятирічною донькою жила у селищі Ярова на Донеччині. Ми всі були вдома, коли почався обстріл. Ракети літали просто над будинком, це було дуже страшно. Потім підірвали міст який веде до райцентру, і у нас перервалось постачання. Стало дуже важко знайти продукти, в магазинах майже нічого не було.

Ми вдячні людям, які допомогли нам знайти тимчасовий прихисток у Житомирі. Війна лишила нас всього, що у нас було. Ми залишились без житла, грошей, роботи, рідних, друзів, та багато чого іншого.