Не залишаю онука навіть на пару годин. Андрій не може їсти, пити, говорити, зриває із себе будь-який одяг. Цей кошмар триває майже 19 років. Онук став інвалідом в чотири місяці.
Коли була стрілянина, він дуже сильно реагував, доводилося ставити по два уколи вранці і ввечері. А бувало, що уколи не допомагали – ми тоді ставали на коліна і молилися Господу Богу, тому що ніякої іншої надії у нас вже немає.
Онука виховуємо я і його мама. Андрію постійно необхідна 30-градусна температура повітря в будинку, інакше його мучать болі та судоми. Після підвищення тарифів я плачу за електроенергію 1 400-1 500 гривень на місяць.
Ми живемо на лінії зіткнення. Як перезимувати без грошей і ліків, ми не знаємо.
.png "Імена")
