«Коли обстріляли наше селище, будинок брата сильно постраждав»

Я зараз без роботи, стою на обліку у центрі зайнятості. До війни було мирно, без стрілянини, без страху. Ми вільно пересувалися і не боялися виходити надвір.

Коли почалися обстріли, я була у Донецьку. Думала, що це ненадовго, але врешті-решт все затяглося. Після навчання я збиралася залишитися в Донецьку, але повернулася до селища.

Коли обстріляли наше селище, будинок брата сильно постраждав. Тоді був сильний обстріл. Це запам'яталося найбільше.

Я не можу бачитися з мамою, яка мешкає в Єнакієвому. До неї важко поїхати, немає доступу до рідних та близьких. Не можемо потрапити і до лісу, все заміновано. Страшно кудись ходити. Зараз ми майже не чуємо пострілів, але страх лишився. Не знаємо, почнуть знову стріляти чи ні.

Дуже хочу, щоб настав мир, і все налагодилося.