Повітряні тривоги, ракетні обстріли та атаки дронів стали частиною нашої щоденної рутини. У кожній оселі з’явилися запаси води, їжі, павербанків і ліхтариків на випадок блекаутів.

Коли чоловік перебуває на війні, життя родини перетворюється на щоденне випробування. Короткі відпустки стають найбільшим святом, але водночас потребують часу на адаптацію, адже чоловікові важко переключитися з війни на мирне життя. Виховання дітей повністю лягає на мої плечі, і мені доводиться тримати в собі і власні емоції, і дитячий страх, і сум за татом. Почуття гордості за чоловіка постійно чергується зі страхом, безпорадністю, тугою та гнівом.

Найстрашнішим для мене став день, коли почалася повномасштабна війна. А ще через два місяці чоловік пішов захищати країну.

Також я добре пам’ятаю березень 2024 року, коли син грав у футбол, а донька каталася на гойдалці, і неподалік стався приліт. Ми дуже швидко бігли додому, а дихати було нічим через сильний дим. І зараз кожен день молиш Бога, щоб усе було добре з дітьми.

Мій син Андрій — лідер і товариський хлопець. Він професійно займається футболом, грає у збірній СДЮСШОР Миколаїв. На жаль, через війну можливостей стало значно менше. Іноді він ходить уві сні.

Донька Поліна спочатку може бути сором’язливою, але вона добра й товариська. Раніше займалася танцями, а зараз професійно вивчає англійську мову. Вона любить малювати, має велику фантазію, придумує багато виробів із паперу, бісеру та плетіння.