Барляк Мілана, 10 клас,  Опорний заклад освіти Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області «Полянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти»

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Повномасштабна війна змусила багатьох людей опинитись у скрутній ситуації. У цей нелегкий час на перший план вийшли не лише державні служби, а й прості люди, які не залишилися осторонь. Волонтери стали справжніми ангелами-охоронцями для мільйонів українців, які опинились у біді. Від перших днів війни і наш заклад вирішив не стояти осторонь. Адміністрація школи разом із старшокласниками організували волонтерський рух «Допомога ЗСУ».

Мене обрали секретарем - з того моменту я веду сторінку нашого волонтерського штабу у Facebook, де розповідаю про кожен крок нашої спільної праці.

Ми плетемо сітки, збираємо гуманітарну допомогу, пишемо листи підтримки бійцям. У жовтні 2022 року школярі нашого закладу відгукнулися на ініціативу підтримати українських захисників та долучилися до акції «Напиши лист солдату», а 18 травня 2024 року здобувачі освіти 9-Б класу отримали зворотній лист та цінний подарунок із фронту - прапор, який супроводжував наших незнайомих героїв від початку війни у найгарячіших точках Сходу (Круп'янськ, Лисичанськ...) та шеврон.

Діти вкотре переконалися, що їхні листи з теплими побажаннями стають для військовослужбовців своєрідними оберегами на передовій, адже в кожен із них вони вклали часточку свого серця.

Це не просто ініціатива — це частина нашого життя, яке вже ніколи не буде таким, як раніше. Особливо мене вразив приклад сільської команди «Марфа» - гурту щирих, працьовитих людей з нашого села. Вони без роздумів зібралися на кухні та почали готувати смачну, домашню їжу для військових. Без гучних слів, без самореклами - просто з доброти й любові до України. З часом до волонтерського руху приєдналися не лише односельці, а й люди, які були змушені покинути свої домівки через війну. Вони теж захотіли бути корисними. Хтось ліпив вареники, хтось передавав борошно, а хтось просто приносив добрі слова.

Саме в ці моменти я зрозуміла: допомога - це не завжди про гроші. Це про щирість, про спільну справу, яка зігріває душу.

Нас надихають не лише сучасні приклади, а й історія. Під час Другої світової війни звичайні українці також рятували поранених, переховували втікачів, допомагали армії чим могли. У всі часи сила українського народу була в єдності. І зараз ми знову це доводимо.

Саме ті, хто віддає останнє - час, сили, віру - пишуть нову історію України.

І саме завдяки спільній праці ми, прості школярі, під мудрим керівництвом вчителів та сільської команди професіоналів, стали частиною великого руху, що змінює країну. Ми зрозуміли головне: кожен може бути корисним. І саме в цьому - наша сила. Саме тому необхідно триматися всім разом, бо крапля наповнює море так само як і ми доповнюємо один одного в єдиному бажанні - перемоги!