Мені 80 років, я корінний житель Красногорівки. У 1975 році побудував дім, там прожив усе життя до 2022 року. У мене є жінка, діти, онуки. 

Ми всі ці обстріли пережили ще в 2014 році. Від нас було два кілометри до лінії фронту. У нас не було газу, води, але жили якось. Дрова заготовляли, якісь свої були запаси.

У 2022 році все було несподівано. Ми дуже тяжко все це перенесли. Не очікували, що Росія на нас може напасти. 

Обстріли були. Наш дім згорів повністю, не залишилося нічого.

В мене автомобіль, і ми переїхали до дітей в Київ, сподіваючись орендувати квартиру і поїхати додому ще щось забрати. Там багато чого було. Я працював у шахті 18 років, непогано заробляв. Але ми приїхали сюди, а потім сусідка зателефонувала і сказала, що хату нам розбили і вона згоріла.

У мене відразу багато болячок вилізло. Я раніше почувався набагато легше, а зараз болячок купа.