Я родом з  Часового Яру, але же давно живу в Дніпрі. Про початок війни дізнався вночі з робочого чату. Колеги з Харкова написали, що працюють «Гради», що б’є авіація. Я прочитав це і все зрозумів. Нікого не будив, просто слідкував за новинами. Вранці розбудив дружину і дітей та розповів їм.

Ми не нікуди не виїжджали. Частина родичів евакуювалась, а ми продовжуємо працювати, навчатися і жити далі.

Найбільше мене шокувала загибель рідних і знайомих. Також дуже болісно сприйняв події в Маріуполі, масову загибель мирних людей і військових. 

Серед загиблих були знайомі хлопці з «Азову», і це стало для мене особливо важким.

Попри все, я намагаюся жити далі і бути корисним людям, допомагати, чим можу. Моє головне бажання, щоб Україна залишилася незалежною і територіально цілісною, і щоб перестали гинути наші люди.