Олійник Михайло, 3 курс, Полтавський професійний ліцей транспорту

Вчитель, що надихнув на написання есе - Богодарова Олена Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тема "1000 днів війни" є надзвичайно актуальною та болючою для багатьох людей, особливо коли йдеться про тривалі конфлікти, які змінюють долі мільйонів. Війна — це не лише фізичні руйнування, але й глибокі емоційні, соціальні та економічні потрясіння, за 1000 днів війни я пройшов через безліч випробувань, які змінили моє сприйняття світу та самого себе.

Коли почалася війна, я був звичайним студентом з ліцею, мріяв працювати за професією, на яку навчаюся, будував плани на життя, але з перших днів війни я зрозумів, що моє життя вже не буде таким, як було раніше.

Перші новини про бойові дії на території України шокували всіх, відчувалася безпорадність  за себе, рідних та Україну. Почали лунати перші тривоги! У людей була паніка. Пам'ятаю, як і сам уперше її почув! Моя сім'я почала метушитися та збирати речі, щоб встигнути до підвалу. Батько збирав теплий одяг, я набирав побільше води, мати збирала документи, брат узяв воскові свічки. Пройшло хвилин п'ятнадцять, і вся моя сім'я разом зі мною сиділа у підвалі і чекала на закінчення тривоги. Коли вона закінчилася, ми ще декілька годин чекали: було страшно виходити на вулицю.

Люди масово почали виїжджати з країни, скуповувати весь бензин на заправках, запасатися продуктами - крупи, консерви, вода, продукти, які могли довго лежати. Побачивши все це, я зрозумів, що потрібно діяти!

Я вирішив допомагати Збройним Силам України, донатив на ЗСУ, робив окопні свічки, які пересилались на передову. До початку війни я цікавився ремонтом автомобілів та мотоциклів, і це дало мені змогу ремонтувати машини для військових. Цей досвід навчив мене цінувати кожну мить і кожну людину, яка поряд. Попри всі труднощі, українці демонструють надзвичайну стійкість. Військові, волонтери, медики, вчителі та прості люди — всі стали частиною великої боротьби за свободу та незалежність.

Героїзм українських військових, які щодня ризикують своїм життям, надихає націю. Вони стали символом боротьби за гідність та право на власне майбутнє.

Важливо пам'ятати, що війна не лише руйнує, але й об'єднує. Сучасна Україна переживає процес переосмислення своїх цінностей, і це може стати основою для побудови нової, сильної та єдиної нації. Віра у світле майбутнє, готовність працювати заради спільної мети та бажання змінити країну на краще — це те, що буде підтримувати нас у боротьбі з ворогом.

Сьогодні, оглядаючись назад на ці прожиті мною 1000 днів війни, я розумію, що цей шлях був нелегким, але і не марним, він зробив мене тим, ким я є сьогодні. Я вдячний за кожний прожитий мною день у своїй країні, який дав мені цей досвід.

І хоч війна досі триває, я вірю в те, що ми побудуємо свою нову Україну, здолаємо всі труднощі, які будуть з'являтися на нашому шляху, і відбудуємо майбутнє своєї країни. Мій шлях - це шлях надії, віри і любові до своєї країни. Проживши 1000 днів війни, я впевнений, що разом ми зможемо подолати всі труднощі та випробування, створити краще життя для наступних поколінь.