Після окупації в селі не можна було навіть вільно дихати. Росіяни заїхали у село у перші дні війни. У них було двісті танків. Це був жах. Мені було дуже страшно за дітей. Магазини та аптеки не працювали. Я боялась вийти з будинку. Їла те, що було вдома. Продукти привозили один раз на тиждень. Жінки селом не ходили, в чергах за їжею стояли переважно чоловіки.

Окупанти постійно перевіряли місцевих жителів, обшукували будинки. 

Я виїхала з родиною, бо потрібно було народжувати дитину. На блокпостах росіяни ретельно все перевіряли. У них були спеціальні списки, по яких вони шукали українських воїнів. Зараз я живу в Запоріжжі. Чекаю на закінчення війни весною. Сподіваюсь, що повернусь додому.