Я не знаю, який день назвати найстрашнішим. Коли ти усвідомлюєш, що насправді почалася велика війна? Коли дім здригається щодня і летять уламки скла? Коли приходиш у підвал, щоб врятувати життя, бачиш там більше 50 діточок і думаєш: якщо малечу не спасає Бог, то тебе і твоїх літніх батьків? Це був суцільний відчай. Чи страшний той день, коли твоя дитина згасає на руках, а ти безсилий? Або коли виїхала в безпечне місце, але падаєш на землю від гучних звуків, і на тебе дивляться як на неадекватну? Чи коли думаєш, що вже в безпеці, а в твій новий дім знов прилітає? Все, що відбувається останні роки, - це один єдиний страшний день.

Усе почалося ще у 2014 році, коли доньці було всього 2 роки - тоді снаряд влучив у сусідній будинок, а в наш прилетів осколок. У 4 роки вона пережила ДТП і потрапила під автомобіль. А з 26.02 по кінець березня 2022 року ми опинилися в пеклі Маріуполя. Донька бачила поранення людей, загиблих, яких ховали прямо під деревами, під під’їздами чи в вирвах від снарядів. Вона бачила, як люди постраждали від уламків скла, як одного чоловіка вбило на місці. Вона пізнала справжній голод і перенесла важкий стан зі здоров'ям - наслідки захворювання ГЕРХ. Коли ми нарешті вирвалися і переїхали до Дніпра, в будинок, де ми тимчасово мешкали, теж було влучання снаряда. Доньці тоді було 11 років. Вона отримала занадто багато важких травм для свого віку.

Попри все пережите, донька дивовижно тягнеться до життя. Вона дуже круто малює, навіть створює власну колекцію розробок, займалася плаванням і колись проходила курс у медіа-школі. Вона дуже любить спілкування і веде свій блог про ігри в Тік-Ток. Донька мріє відвідати якнайбільше країн світу, а почати хоче з чарівних та історичних міст України. Їй неймовірно потрібні походи, розваги, цікаві завдання та дружня атмосфера, де вона зможе малювати, творити і просто дихати вільно.