Мене звати Юлія. З Сєвєродонецька ми переїхали у Івано-Франківськ. Позбулися двічі домівки і рідного краю, дитина періодично перебуває в стані депресії, не може знайти собі друзів та адаптуватися до умов сьогодення.

Перший день війни. Це було 5 ранку, подзвонив брат чоловіка та повідомив, що росія почала наступ на сел. Мілове. Миттєво було прийняте рішення виїжджати. Діти спали. Ми їх розбудили та повідомили про початок війни. Діти почали збирати свої речі, тільки саме необхідне. Донька плакала та дуже не хотіла їхати. Коли їхали на машині, потрапили під обстріл під Сєвєродонецьком. Ми не розуміли, яке буде подальше життя (хоча і досі не розуміємо).

Донці важко адаптуватися та налагодити контакти в соціумі. Часто пригадує друзів, школу та м. Сєвєродонецьк, яке їй стало майже рідним.