"Неможливо було повірити, що почалася війна. Почуття безпеки звужувалося спочатку до розміру вулиці, потім – удома", – згадує художниця Олена Українцева.

Під час війни зсуваються часові рамки. І ти не бачиш перспективи. Скорочується кругозір життя. Холод не був проблемою. Можна було відігрітися під двома ковдрами. Найскладніше – це невизначеність та інформаційний вакуум.

Олена дуже боялася, що у всій Україні життя продовжується, як і раніше, а війна йде лише у Маріуполі. І що до цього усі звикнуть.