Ми були в Маріуполі з початку війни, перенесли всі жахи обстрілів і бомбордувань. Дочку було поранено в голову, мінно-вибухова травма с переломом кісток черепу. Вдалося виїхати 17.03.22 зовсім без речей, житло було повністю зруйновано.

Коли було поранено дочку, я не могла їй нічим допомогти, бо не мали змоги вийти з підвалу і дійти до лікарні. Не було води, їжі, газу, ми були змушені постійно знаходитися в підвальному приміщенні дому без тепла, на вулиці тоді було мінус дев'ять, іноді через обстріли не було можливості навіть зготувати їжу на кострі, приходилося пити воду з батарей та розтоплювати сніг задля економії води.