Із початком повномасштабної війни наше життя кардинально змінилося. Нам довелося покинути рідну домівку, де в нас усе було добре, і переїхати до іншого міста. Із собою ми змогли взяти лише речі першої необхідності та документи.

Коли ми приїхали до Дніпра, нам не було де жити. Найбільшою проблемою став пошук житла, адже потрібно було знайти місце, де наша родина могла б оселитися. Згодом нам вдалося винайняти квартиру.

Найстрашнішими для нас стали перші дні повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Діти були дуже налякані, боялися навіть лягати спати. А коли все ж засинали, то залишалися одягненими, щоб у будь-який момент можна було швидко вибігти з дому.

У нашому будинку не було укриття, тому страх за власне життя та безпеку дітей був особливо сильним. Ми не знали, чого очікувати й що може статися наступної миті.

Попри всі пережиті труднощі, мої діти мають свої захоплення. Вони люблять малювати й танцювати. Старша дитина за характером сором’язлива, дуже добра, уважна та чуйна. Молодша — емоційна, активна й має виражені лідерські якості.