Із початком повномасштабної війни наше життя дуже змінилося. Тепер усе зовсім не так, як раніше. Ми живемо одним днем, адже майже неможливо щось планувати, коли не знаєш, що буде завтра. З кожним днем стає дедалі страшніше, оскільки ми живемо в прикордонній області, де постійно існує загроза обстрілів.

Найстрашніше те, що цей страх супроводжує нас від самого початку війни й до сьогодні. Зараз у нашому місті дуже небезпечно. Дитина не може вільно гуляти, пересуватися містом і гратися на вулиці. Загроза життю існує цілодобово. Над нами постійно літають небезпечні повітряні об’єкти, а останнім часом значно почастішали обстріли керованими авіабомбами.

На щастя, мій син не був безпосереднім свідком страшних подій, пов’язаних із війною, але бачив їх у новинах. Проте постійна небезпека та неможливість жити звичайним дитячим життям дуже впливають на наше повсякдення.

Мій син за характером сором’язливий і чутливий. Він любить спорт і займається вільною боротьбою.