Війна принесла в нашу родину постійний страх і невпевненість у завтрашньому дні. Зараз працює лише батько, а я залишаюся вдома з дітьми, які навчаються дистанційно. Наше життя повністю змінилося, і кожен день проходить у тривозі за безпеку дітей.

24 лютого ми були вдома. Нас розбудив гуркіт ракет, які пролітали над нашим будинком. Коли ми зрозуміли, що почалася війна, сказали про це дітям. Вони заплакали, а на їхніх обличчях були лише страх і нерозуміння того, що відбувається.

Найстрашнішим днем стало 3 вересня 2022 року, коли неподалік нашого будинку стався приліт. Відтоді відчуття небезпеки не залишає нашу сім'ю, навіть коли навколо тихо.

Пережите сильно вплинуло на дітей. Коли вони чують літаки або дрони-камікадзе «Шахед», у них виникають панічні атаки. Вони бояться залишатися вдома самі й постійно потребують відчуття, що поруч є дорослі, які можуть їх захистити.

Ми не пережили гуманітарної катастрофи, але через тривалі відключення електроенергії протягом кількох тижнів втратили можливість зберігати продукти швидкого псування. Попри всі труднощі, ми продовжуємо жити, підтримувати одне одного і сподіватися, що наші діти знову зможуть почуватися в безпеці.