"Де вистріл – знаю: там, напевно, повалені дерева"

По даним на листопад 2023 року понад півтори тисячі людей продовжують жити у розташованому за 5 кілометрів від позицій російської армії і лінії фронту місті Гуляйполе на Запоріжжі. Це переважно люди пенсійного і передпенсійного віку, і вони відмовляються покидати свої, часто пошкоджені обстрілами, будинки. Нині в місті - ані електрики, ані централізованого газо- і водопостачання.

Радіо Свобода подивилося, як живуть місцеві. Чому не їдуть? Хто їм допомагає? Та як планують пережити другу воєнну зиму?

Кореспондентка їздила до Гуляйполя разом з рятувальниками.

Дорогою назустріч нам – жінка похилого віку. Велосипедом везе в’язанку гілок.

«На зиму готую, бо нема ні вугілля, нічого нема, а ті, що з насіння дають брикети, то вони сильно забивають димар», – каже мені.

Перепитую у пані Катерини, так звуть мою співрозмовницю:

«А наскільки далеко доводиться вам ходити? Яка відстань від дому?
– Далеко…
– Скільки?
– Десь майже кілометр ходжу, бо треба на зиму заготовляти. Чула, де вистріл – знаю: там, напевно, повалені дерева. Йду туди – там точно розбито. Ось сьогодні сходила глянула, що там багато набито дерева - і завтра буду ходити, або післязавтра».

Жінка поспішає далі під звук «приходу» десь вдалечині.

«На сьогоднішній день кількість людей, які залишились в місті, десь 1,5-2 тисячі. В основному, це літні люди, яким ментально вже важко звідси виїхати, не хочуть вони залишати свої домівки. Ось така категорія 50 плюс», – каже заступник начальника місцевої пожежно-рятувальної частини Володимир Панасейко.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.