Стеблін Максим, учень 8 класу опорного закладу «Хорольська гімназія Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Логвиновська Аліна Володимирівна

"Моя Україна майбутнього"

Гортаю пожовклі від часу сторінки історії… Сива давнина віддаляє нас, сучасників, і від правдивих, і від спотворених фактів життя. Україна майбутнього… Здавалося б, два слова, але як сильно змушують задуматися. Якою ж я бачу свою рідну країну через кілька років? Упевнено скажу, що незалежною, сильною, розвинутою державою.

Ні, я не вірю пустим обіцянкам з телеекранів. Натомість вірю Українським людям – чесним, щирим, добрим і працьовитим.

Історія нашої держави пронизана радістю й болем, перемогами й поразками, щастям і сльозами… У ній – безперервна нерівна боротьба… На долю мого народу випало багато перепитій: важкі радянські часи, складні роки Незалежності…

Було все: війна, геноцид, голодомор, революції та інші жахіття. І зараз переживаємо події війни та повномасштабного вторгнення… Точно можу сказати, що без минулого і теперішнього майбутнього не буває.

Звичайно ж, Україна й на сьогодні велика європейська держава. Наша країна має багату й унікальну культуру, тисячолітні традиції, досконалу мову, а головне – незборимі воїни, які в усіх суспільних сферах стоять в авангарді національної боротьби за мирне небо, за вільні думки, за правду, честь і гідність, за право бути українцями на своїй українській землі. Це однодумці, які мають незламний характер, загартований патріотичний дух і нестримну жагу до справедливості. Кожен із них самовіддано повсякчас робить внесок у розвій рідного краю, тому вони, безперечно, заслуговують жити вічно в пам’яті й серцях майбутніх поколінь.

Тому насамперед у прийдешньому хочу бачити Україну мирною, щоб війна якнайшвидше закінчилася довгоочікуваною Перемогою. Бачу таких ще щирих, незламних, об’єднаних співвітчизників, які ще більше поважають та люблять свій рідний край, відбудовують його. Україна ні в якому разі не повинна втратити свою культуру, музику, а головне силу духу!

Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей. І такою залишиться ще на багато століть вперед. На мою думку, зараз важливо берегти українську природу: створювати заповідники, сади і парки, боротися проти вирубки лісів. Адже війна вплинула на кожний елемент довкілля, які також стали жертвами російської агресії.

А згадаймо про понад 200 тисяч квадратних кілометрів потребують розмінування, про екоцид на Півдні України – Каховській гідроелектростанції… Наша українська природа неповторна у красі й повинна дарувати красу усім!

Я впевнений, що майбутнє України залежить від нас: якщо ми будемо байдужі до всього, що відбувається в нашій країні, то не здобудемо щасливе та гарне майбутнє. Завжди варто починати з себе!

Щодо мого внеску, то мені хотілося б більше дізнаватися та творити у сфері української кухні, адже у майбутньому мрію стати кухарем. Це буде мій невеликий вклад у історію своєї Батьківщини.

Якщо ми хочемо бачити свою рідну землю розвиненою в усіх напрямках, то повинні розвиватися й самі. Чим вищими будуть прагнення нашого народу, тим кращий результат отримаємо в майбутньому.

У снах солодких, в вечорових зорях,

Де з неба місяць перші роси п’є,

Щоб я прокинувся від щирої надії й повірив,

Що наш народ на світі є!