Корсун Артем

11 клас, Стрижівський ліцей Коростишівської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Корсун Марія Іванівна

Моя Україна майбутнього

Україна – це спільний проєкт. Лише з таким підходом вона може існувати в майбутньому. Наше майбутнє лише може бути спільним, адже порізно та окремо ми просто не зможемо існувати за наявності спільного ворога. Так, першим етапом виконання цього проєкту є перемога у війні. А далі… А що буде далі? Пропоную разом подумати.

Сівши за написання цього есе, я відразу звернув увагу на назву. Мені складно вважати Україну лише моєю. Я навряд чи маю право на те, аби сприймати її як «свою», враховуючи ті сили, що докладають наші захисники, аби вона існувала. Та й не тільки захисники-солдати на фронті. Кожен наш громадянин зараз є захисником на своїй позиції. Навіть сплачуючи податки при покупці продуктів у магазині, ми робимо свій внесок у перемогу. Навіть я, старанно навчаючись у школі, працюю на наше майбутнє вже сьогодні. Тому, я хотів би змінити назву свого есе на «Наша Україна майбутнього».

У майбутньому в нашій країні буде мир. Мир політичний – ворога буде переможено.

Великою ціною та цей мир існуватиме й кожен відчуватиме легкість чистого неба, над яким із Бориспільського аеропорту знову злітають «Мрії» та «АНи».

Мир буде проголошено на наших умовах і сонце вставатиме на териконах Донбасу та сідатиме за шпилями Карпат.

Ті, хто були в полоні, хто були закордоном, хто були вимушені покинути свої житла – всі вони повернуться додому.

У майбутньому в нашій країні буде мир. Мир внутрішній – ми проаналізуємо свої помилки та не будемо допускати їх у майбутньому.

Не буде «Західної» і «Східної» України – лише єдиний захід і схід. Російська мова не звучатиме з екранів телевізорів, не гратиме в піснях на програвачах, не звучатиме в коридорах шкіл на перервах.

Це буде справжній розквіт нашої рідної української, котру всі плекатимуть та оберігатимуть. Вирішивши головну проблему – війну – ми сконцентруємось на тому, що раніше вважалось «не на часі». Відбудова інфраструктури, наведення ладу в органах влади. Стабілізація економіки допоможе нашій країні вийти на новий рівень у галузі виробництва та міжнародної торгівлі. Нарешті, у нас будуть всі карти на столі для того, аби увійти до ЄС та доєднатись до НАТО. Обидва ці пункти є важливими для того, аби знову не ступати на граблі братання зі світом варварства та деспотизму. Тому, замість військових пісень українська земля співатиме «оди до радості».

Думаю, тепер ви розумієте, чому Україна є «нашою». Бо всього цього ми зможемо досягти лиш об’єднавшись. Проте, працювати над цим потрібно вже зараз. Особисто я не бачу сенсу відкладати щось на момент перемоги. Слід продовжувати жити і працювати зараз. Засовуючи свої амбіції та бажання у довгу шухляду з табличкою «на кінець війни», ми робимо гірше тільки собі. Навіть навчаючись у школі й чуючи «ти майбутнє нашої держави» я розумію, що я і майбутнє, і теперішнє. Якщо я не допомагатиму нашим захисникам сьогодні, то завтра я, скоріш за все, буду працювати на добробут ворога. Тому свій вклад у перемогу я роблю вже зараз.

Отже, Україна майбутнього, описана в моєму есе, повинна бути ціллю та досяжною метою. Я вірю, що це не просто вигадка чи утопія, як то часто малюють автори у своїх маревних фантазіях. Тож, нехай цей доробок послужить спільній меті та окреслить ту модель нашої країни, котру я, як автор, хочу бачити, і ми, як народ, можемо створити.

Слава Україні! Героям СЛАВА!!!