Цьока Даніелла, 9 клас, Крайниківський ЗЗСО І - ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Войнагій Світлана Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Скільки болю, гіркоти , самотності і смерті несе в собі слово війна. Вона – породження людського зла. Війна – не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення. Наше покоління не могло собі навіть уявити, що в ХХІ столітті у нашій мирній державі лунатимуть постріли та вибухи.

Хоча й проживаю за сотні кілометрів від цього жахіття, про все, що відбувалося та відбувається на Сході я дізнаюся з телевізійних новин та інтернету, аж сере стискається від жалю, тривоги, болю.

Дуже добре пам’ятаю ранок 24 лютого 2022 року, коли мама мене розбудила і повідомила зі сльозами на очах, що у нас «війна». Цей ранок, напевно, залишиться у пам’яті кожного українця, адже наше життя поділилося на дві половини «до війни» і «під час війни». Окупанти руйнують наші села, міста, вбивають мирних людей. Вимагають від тих, хто потрапив під окупацію, підкоритися їх правилам, забути рідну мову, забути, що вони – українці, співати хвалу «визволителям», дякувати їм за шматок хліба після того, як вони відібрали у людей домівки і забезпечене життя.

Але, незважаючи ні на що, ми переможемо! Рашисти можуть керувати лише покаліченими душами, безкрилими душами. А українці не такі!

Наш народ працьовитий і милосердний, але може бути безпощадним до ворогів. Український народ відповів рішучим збройним спротивом і розгорнув найпотужніше за всю історію національне відродження. Мені здається, ніхто не думав, що ми здатні робити такі речі, які робимо зараз. У лютому 2022 року не могли уявити, що будемо встигати так багато, як  робимо зараз. Думаю, велика кількість українців не знали, що будуть здатні взяти до рук зброю і вбивати ворогів. Велика кількість людей не знали, що будуть здатні витрачати величезну кількість часу для того, щоб допомагати війську.

Україна бореться з російськими окупантами, а наші поети пишуть вірші, складають пісні, підіймають дух військовим, мирним мешканцям. Адже слово – теж зброя!

Під час війни наше дитинство швидко минає. Через війну у нас дорослі очі, але вона не здатна приборкати нашу уяву і зупинити найсвітліші мрії. Війна викреслює з життя багатьох долю, розчавлює, ранить і калічить. Багато хто залишається сиротами… Наші однолітки бачать вибухи ракет, кров і насильство. Багато дитячих життів забрала війна, у нашій пам’яті ці маленькі люди назавжди залишаться юними, веселими та запальними. Їхні романтичні мрії про подорожі, польоти та відкриття не здійснилися, тому що їхні життя закінчилися занадто рано. Війна показує, що немає замалої допомоги та вкладу в перемогу.

У нашому селі всі — від дорослих чоловіків та жінок до підлітків та малечі — допомагають на тому фронті, на якому можуть принести користь.

Завжди приймаємо активну участь у благодійних акціях на потреби наших воїнів. У вересні цього року, на підтримку обласної акції серед учнівської молоді Закарпаття, присвяченої Дню Захисників і Захисниць України, «Промінь допомоги: стань волонтером» у нашому закладі за доброю традицією пройшов благодійний ярмарок, де діти, і батьки, і колектив закладу активно долучилися. Хоч Крайниківський ЗЗСО І-ІІІ ступенів - невеличкий заклад, але спільними зусиллями було зібрано 31650 гривень.

Хоч на нашій території немає вибухів, але односельці захищають рідну землю від рашистів.

У селі відкрито Алею пам’яті Героїв-земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність. Вони на вівтар нашої свободи поклали власне життя. Ми приходимо у це місце, де можна вклонитися воїнам-землякам. Вони ніколи не повернуться до рідної хати, чоловік, брат, батько, до своєї дорогої матусі – син. Алея пам’яті – це символ вічного життя тих, хто став частиною небесного війська та увійшов у історію як Герой. Вічна слава загиблим Героям України.

Наша нація сильна. Ми пройдемо через усі випробування і Україна розквітне, як квітнуть навесні каштани, як квітнуть соняхи, так буде процвітати наша багатостраждальна земля.