"День, якого не було"

Кирбят’єва Єлизавета

Науковий ліцей комунального закладу вищої освіти "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія"

Війна. Одне слово, але стільки негативних емоцій. Війна – сварка, ворожнеча, суперечка, конфлікт, брань, кровопролиття  та ще багато визначень цього жахливого слова.

Цей день я не забуду ніколи. Все було як в фільму жахів.

Мені виповнялося 10.

І ось з самого ранку все було, як у казці. Я прикрашалась та чекала багато друзів. Я хотіла, щоб мій день народження залишився в моїй пам’яті, як найкращий день у моєму житті. Але все було вже вирішено заздалегідь, і, на жаль, я не могла нічого змінити.

Ось вже обід. До мене приходять друзі та ми починаємо святкування. Всі веселі та щасливі. Особливо я. Я дуже обожнювала салюти та на мій день народження моїм головним подарунком був найбільший феєрверк у моєму житті. Знала б я тоді, що так і не дочекаюся свого найголовнішого подарунку.

Ось, все почалося! Залишається трохи часу до мого салюту, але замість нього я чую гучний та страшний вибух. Далі було все, як в тумані. Я, мої друзі, батьки та усі жителі нашого будинку крокують у підвал, його ще називають бомбосховище, бункер.

Побачать вони їх ще? Нас накривала паніка. Оце так день народження!

Що я відчуваю зараз? Нічого. Мені досі дуже боляче, але я вірю, що все буде добре. Я вірю, що війна скоро закінчиться. Я вірю, що мої діти будуть жити на мирній землі, що не буде ненависті і весь народ буде однією великою родиною. Мабуть, зараз це звучить, як якась вигадка, але я все ще вірю та ніколи не перестану вірити в свою «вигадку». Ось побачите.