Дем’янова Альбіна

Науковий ліцей комунального закладу вищої освіти "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія"

Мене звуть Альбіна і мені 15 років, коли на Сході України розпочалася війна мені було 8… Як зараз пам’ятаю, я сиджу у бабусі вдома, їм смачний пиріг та дивлюсь улюблений мультфільм по телевізору, дорослі на кухні щось бурхливо обговорюють. Я не вслухалася у їх діалоги, мене більше хвилювало чи зможе все ж таки Русалонька перемогти Урсулу. Проте в один момент я почула фразу, від якої у мене пробігли мурашки по шкірі, я чітко почула з кухні суворий та сумний голос дідуся який промовив: «На Сході почалася війна».

У той момент мій маленький, дитячий світ зруйнувався, просто розсипався на друзки.

Моєю першою думкою після цього було: «Тато… А якщо його заберуть на фронт? А якщо його вб’ють або поранять, що ми з мамою будемо робити…».

А потім я усвідомила, що моє місто зовсім поруч із лінією фронту… На цьому моменті моя дитяча психіка не витримала і в мене просто розпочалася істерика, я плакала, мені було страшно, я була зовсім дитиною і не розуміла, що буде далі.

З того моменту я дивилася новини кожен день… І кожен день я там бачила як плачуть матері, які втратили дітей, як люди із сльозами на очах тікають із свої домівок. Мені було дуже страшно, що невдовзі я можу опинитися на їх місці…

Моя прабабуся багато мені розповідала про Другу світову війну, як це жахливо і скільки сліз, втрат, смертей та болі вона принесла, але я навіть не могла уявити, що у моїй країні, під час мого життя, почнеться війна, що в сучасному світі, коли все так бурхливо розвивається, ми повернемося до сценаріїв минулого.

До початку війни слово «Мир» залишалося лише словом, а тепер кожен із нас жадає його кожною клітиною свого організму.

І я сподіваюся, що в Україні невдовзі настане той час, коли люди нарешті зможуть спокійно лягати спати, не хвилюючись про те, що зранку не прокинуться, будуть спокійно проводжати своїх дітей до школи і будувати щасливі плани на майбутнє.