Ми ніколи не думали, що в нас таке буде. Навколо нашого села йде лінія фронту. Моя рідна вулиця на очах перетворюється на руїни. Десятки будинків розбиті.
Але найстрашніше – бачити, як гинуть мирні люди. Жінка стояла, розмовляла мобілкою – і снаряд її вбив.
Я зовсім одна. Син залишився в Докучаєвську, чоловік в лікарні, далеко від дому. У день його народження йому ампутували ногу. Чоловік хворий на цукровий діабет – і невелика травма призвела до ампутації.
Я чоловіка не бачила вже кілька тижнів. Дістатися до нього в лікарню не маю змоги. Нещодавно впала та зламала руку. Через травми не можу займатися городом і домашнім господарством. Сил вистачає хіба що курей погодувати.
Допомогти мені приїхала рідна сестра Зінаїда з Маріуполя. Допомагає грядки полоти.
.png "Імена")
