Живу в аварійному будинку, сама виховую онуку Богдану.
Насилу пережили цей рік. Одинадцять місяців ми сиділи без хліба, думали з Богданою, що помремо. Добре, що сестра живе в Запоріжжі – то 100 гривень надішле, то 50. Хоч хліб купити можна. Звичайні продукти для нас вже давно стали делікатесами.
.png "«Досі хліб привозять двічі на тиждень»")
%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F.png "«Дитина сильно злякалася, і ми поїхали»")
