Живу в аварійному будинку, сама виховую онуку Богдану.
Насилу пережили цей рік. Одинадцять місяців ми сиділи без хліба, думали з Богданою, що помремо. Добре, що сестра живе в Запоріжжі – то 100 гривень надішле, то 50. Хоч хліб купити можна. Звичайні продукти для нас вже давно стали делікатесами.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
