На початку року Ангеліна мала плани на весну й літо, але – не судилося. Війна все поламала.

Коли розпочалася війна, я вдома спала. До того я кілька тижнів не дивилася новини й навіть не здогадувалася, що взагалі відбувається.  Прокинулась, як завжди, о п'ятiй, трохи почитала, потiм вирiшила подивитись, що в свiтi твориться... та й дiзналась про вiйну.   

В мене були плани на весну, на лiто... я дуже хотiла на море. Одразу всю цю ситуацію важко було збагнути. Я зазнала моральних труднощів. З одного боку - я хочу на море, але в нас зараз небезпечно, а за кордоном дорого. З iншого боку – бiженцем, як це зробило пiв країни, я не хочу. Я хочу, як турист – так, як могла до цього.         

Гуманітарної кризи я не відчула, бо мене батьки з дитинства привчали мати запаси на кiлька мiсяцiв. Живу разом з батьком, бо йому самому дуже важко прожити на пенсію.

Один випадок під час війни мене приємно вразив – коли я помилково поповнила чужий мобільний рахунок, а чоловік повернув мені кошти.