Тимошенко Андрій, 11 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей №140 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Курганська Світлана Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це трагедія, що руйнує життя, міста. Ще в недавньому дві тисячі двадцять першому році слухаючи розповіді своєї бабусі про війну, я б ніколи не міг уявити, що мені доведеться на власні очі побачити це жахіття, яке змінило нас повністю: навчило цінувати кожну хвилину, звертати увагу на дрібниці. Війна в нашій країні триває вже понад тисячу днів, за цей час вона принесла багато болю, втрат і страждань. Але разом з тим, вона виявила і показала неймовірну силу духу, мужність і згуртованість українського народу.

Пам'ятаю, як війна розпочалася, немов це було вчора. Перші вибухи, страх і невизначеність охопили всіх нас.

Я тоді навчався у восьмому класі, мав плани на відпочинок літом, і жив як то кажучи безтурботним життям. Але в одну мить усе змінилося. Ми були змушені переїхати до іншого безпечного місця, залишивши свій дім, та все що було нам так дороге та рідне. Попереду була тільки невідомість, і це лякало ще більше.

Перші місяці війни були найскладнішими. Зміна обставин, постійний страх за своє життя і життя рідних стали частиною буденності.

Проте, у ці важкі часи ми знайшли нові сили і можливості. Ми навчилися підтримувати одне одного, ділитися останнім шматком хліба. Війна згуртувала нас, зробила сильнішими і витривалішими. Протягом цих усіх днів я багато чого переосмислив. Почав більше допомагати іншим, змінився зсередини, став більш відповідальним та співчутливим, не звертаю уваги на будь-які образи та завжди у всьому шукаю позитив.

Я спілкуюсь з друзями і за можливості підтримую їх, а вони мене. Живу, незважаючи ні на що, тут і зараз!

Пишаюсь своїм народом, адже попри весь цей жах, який принесла із собою ця клята війна, ми не зламалися та не втратили надію. Ми віримо у перемогу, у краще майбутнє для нашої країни. Ці тисяча днів навчили нас цінувати мир, свободу і незалежність. Ми продовжуємо боротися, допомагати один одному і будувати нове життя на руїнах старого.

Тисяча днів війни - це шлях болю і втрат, але також шлях сили, мужності і надії.

Це був важкий період, і не відомо скільки ще триватиме він, але одне можна сказати не замислюючись: ми стали сильнішими, об'єднались як народ, і показали, що разом ми можемо подолати будь-які труднощі. Мій шлях через цю тисячу днів - це історія про витривалість, підтримку і віру у світле майбутнє.