Петренко Кіра, 9 клас, Приютська гімназія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Петренко Діана Вадимівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна...Скільки болю, відчаю, зневіри в одному лише слові. Здається, що весь світ став сірим та життя на мить зупинилося. Та, попри все, вони триває і його потрібно жити. Жити заради майбутнього, заради рідних та близьких, які мене оточують, адже мого сьогодення, такого, яким я сама його творю, більше не буде. Життя неможливо поставити  на повтор, воно дається лише раз, навіть якщо шлях стає тернистим і непередбачуваним. Двічі в одну річку не ввійти. Попри свій вік, бо я ще вчуся в гімназії, все ж встигла відчути той смак війни.

Бувши ще зовсім маленькою, я собі і уявити не могла, що все те, про що розповідала мені бабуся, оживе  з картинок моєї уяви і стане реальністю.

Не думала я і про те, що моє шкільне життя буде тривати під лунання сирен, уроки проходитимуть в укритті, а що таке «шахед», я дізнаюся не з телебачення чи інтернету, а побачу і почую сама. Так дивно усвідомлювати, що роки, події, прожиті мною, увійдуть в історію і хтось потім дізнається про це з підручника. Ця лиховісна, непрохана гостя війна, звісно, внесла непоправні зміни в життя кожного українця, але кожен якось навчився вставати і йти лише вперед попри перешкоди, невдачі та небезпеку, яка чатує на нас щодня у повітряному просторі.

1000 днів війни…Як нереально, але, водночас, буденно і правдиво звучить ця цифра.

І кожного дня, з самого початку і до сьогодні я мрію лише про одне, щоб небо, як колись, стало мирним, почути в ньому гул літака, що на своєму борту несе щасливих пасажирів на довгоочікуваний відпочинок або на зустріч з рідними, яких давно не бачили. Для щастя більше нічого і не треба. Колись я думала, що мріяти про такі глобальні речі, як мир на землі, можуть лише дорослі, але ж ні, для нас, дітей  - це мрія номер один. Тепер я знаю, що жодні матеріальні радощі, які можна купити за гроші, не замінять спокійний сон, веселий радісний сміх замість сліз втрати рідних людей.

Я знаю і вірю, що світло рано чи пізно перемагає темряву, а добро поборе зло і засяє сонце миру над моєю Батьківщиною!