«У наші будинки потрапляли уламки снарядів, було дуже страшно», – згадує Любов Самойлова. Коли починалось бомбардування, їй доводилося ховатись у підвалі. Під час сильних обстрілів її діти та онуки виїжджали з рідного міста, але потім все одно поверталися. Інтенсивність обстрілів нині знизилася, але звуки стрілянини люди чують майже щодня.

Любов Хаметівна зі своєю великою родиною проживає у Торецьку. У неї дуже багато родичів в інших містах, але через закриті дороги та військові дії бачитися з ними зараз немає можливості. Доводиться спілкуватись лише за допомогою інтернету.

За її словами, зараз життя в місті стало доволі моторошним. Більшість молоді виїхала, а старенькі помирають від перенесеного стресу і ковіду.