Мені 76 років, тільки поховала чоловіка, живу на одну пенсію.

В перший день війни моєму чоловікові дуже погано було, він помирав. Важко тоді було.

Вода була весь час, газ також. Світло вимикали, але це можна перетерпіти. Мої родичі в Донецькій області постраждали. Жалко людей - втратили все нажите, тепер перебиваються.

Дітей жалко, що гинуть ні за що, захищають нас, стоять. Племінника ранило в ліву руку, бо він якраз там був.

Мені здається, що війна вже йде довго-довго. Мусимо терпіти, віримо в своїх хлопчиків, що вони нас захистять, і буде довгоочікувана перемога для нас.