Я живу у Костянтинівці. Після початку війни виїжджав. Обстріли були сильними, не було води і газу. Після того, як комунікації увімкнули, я повернувся додому. Найстрашнішим для мене було те, що рідне місто руйнують.

Під обстріли потрапили школи, дитячі садки, заводи. Це жахливо. У місті багато загиблих людей.

Мій син живе в Києві, тож я зараз один. Дуже хочеться миру. Чекаю лише не перемогу України.