Мені 57 років Я живу з мамою. Їй 82 роки. Вона тяжко хворіє. Шостого квітня ми евакуювалися зі Слов’янська в Павлоград, але плануємо найближчим часом повернутися. Мені потрібно виходити на роботу. 

24 лютого я їхала на тролейбусі на роботу. Коли побачила великі черги на автозаправних станціях, зрозуміла: щось не так. На роботі дізналася про повномасштабну війну. 

Їжа й вода були, ліки – не всі, що нам треба. Поступово аптеки і крамниці зачинялися. Обстрілів не було, але я згадала весь жах 2014 року, і вирішила виїхати раніше. 

Загинув мій товариш і колега, завідувач реанімації Слов’янської обласної дитячої лікарні. Снаряд влучив прямо в його під’їзд, коли він був удома. 

Мене зворушила допомога волонтерів і пересічних мешканців Павлограда. Дуже допомагає Фонд Ріната Ахметова. Я від щирого серця вдячна йому. 

Думаю, що активні бойові дії завершаться до кінця літа. Вірю в нашу перемогу.