Оксана вирішила залишитись у Маріуполі, щоб допомагати нашим захисникам їжею, але окупанти зайшли і закрили виїзд з міста

Мене звати Оксана, мені 34 роки, я з міста Маріуполя. Працювала в будівельній фірмі. Також займалася виробами на замовлення.

24 лютого я прокинулася, і почалися обстріли. Зайшла в мережу, побачила записаний ефір президента росії й зрозуміла, що війна. До цього ми з подружкою ходили на мітинг 22 лютого стосовно того, що Маріуполь – це Україна.

Найбільша трудність - те, що зруйноване наше мирне життя.

Поки працювали магазини, ми скупилися. У нас були холодильники, потім нам допомагав мороз. Щодо води – ми перейшли в приватний будинок, у нашому районі була людина, у якої була криниця. Ми там набирали воду.

Спочатку я думала виїхати 24 лютого, але вирішила залишитися й допомагати військовим. 

Я кондитер, ми пекли військовим випічку, а потім уже не могли виїхати. Пізніше стали шукати перевізника. Знайшли та виїхали 24 травня.

Зараз працюю в кондитерській компанії, а також я волонтер. Ми з сім’єю орендуємо житло. Наша родина розділена. Дехто відмовився виїжджати й перебуває в окупації.

Я не знаю, коли ця війна закінчиться. Ми сподіваємося, що цього року. Віримо в Збройні сили України.