Від війни всі постраждали. Мені довелося виїхати з міста. Я залишився без роботи. Зараз живу з мамою і їй допомагаю. Мені 51 рік. Зараз у Херсоні дуже тяжко.
Я навіть не зрозумів, що почалась війна. Поїхав на роботу і там дізнався. Був шокований новинами. Виїхав, як наші хлопці звільнили місто. А до того доводилося переховуватися. Я виїхав у село Софіївку до мами. Тут росіяни теж були. Коли наші зайшли, то зачистили все. Зараз у Херсоні щодня обстріли, жертви. А тут трохи тихіше.
З водою й зараз проблеми: то є, то нема. Із ліками дуже проблематично. Потрібно по них їхати або в Херсон, або в Снігурівку.
Коштів не вистачає. Живемо на мамину пенсію, а я здоровий чоловік, але нічого не можу заробити, бо немає роботи. Ось така в нас не дуже гарна ситуація. Що виростили на городі, те й будемо їсти.
Усе так несподівано. Ця війна геть ні до чого. Гинуть люди ні за що ні про що. Мені хотілося б, щоб вона швидше закінчилась і у нас нормалізувалося життя. Щоб уже не було проблем ні з водою, ні з ліками.
Після того, як підірвали Каховську ГЕС, у нас повінь була. Потрібно потроху відбудовуватись. Щось будемо робити, щоб життя стало кращим, ніж зараз.
