Храмушина Ельміра, учениця 10 класу Великомечетнянського ліцею

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шарковська Тетяна Олександрівна

Моя Україна майбутнього

З давніх часів Україні не давали спокою, принижували її мову та незалежність. Держава всіма силами виборола свій суверенітет. На жаль, і зараз країна перебуває в стані війни, та все ж таки продовжує боротьбу за кордони та людей.

Мир – це те, про що мріє кожен українець. Як в межах країни, так і за її кордоном.

Мир – це не лише припинення бойових дій, а і знаходження компромісу між людьми, які проживають в країні. Адже зараз багато людей в кепських відносинах між собою. На людях вибудовується держава, вони повинні розуміти значимість та дорогоцінність України.

Я маю надію на те, що Україна переможе країну-агресора. Українці повернуться додому, до своїх сімей. Діти, які зараз навчаються, візьмуть на себе відповідальність за її відбудову. 

Країна почне займатись імпортом і експортом товарів, без загрози для життя. До нас, нарешті, почнуть приїжджати туристи з інших країн. Як для відпочинку, так і для надбання досвіду. Україна почне процвітати.

Отже, найважливішим у житті кожної людини є здоров’я та матеріальний достаток. В стані війни жоден українець не може бути впевненим в збереженні того чи іншого.

Тому, давайте всі разом наближати перемогу своїми діями! Слава Україні!