Наше життя змінилося кардинально після повномасштабного вторгнення. Ми змушені були залишити все, що мали, і переїхали абсолютно без нічого до іншої області. Це було неймовірно важке рішення - кинути свій дім, налагоджений побут і минуле життя, але заради спасіння наших діток ми це зробили.

Найстрашнішим днем для нашої родини назавжди залишиться 24.02.2022. Це день, коли розпочалася війна, розірвавши наш спокій на шматки. Той перший переляк, невідомість і паніка, коли звичний світ руйнувався на очах, стали для дитини величезним потрясінням і головною травмуючою подією, яка досі відгукується тривогою.

Зараз ми намагаємося адаптуватися на новому місці та повернути дитині радість дитинства. Головною розрадою та порятунком від важких спогадів для сина став спорт. Дмитро активно грає в футбол. Тренування на полі допомагають йому відволікатися від думок про війну, виплескувати накопичену напругу, знаходити нових друзів та крок за кроком відновлювати душевні сили і віру в майбутнє.