Я жив у приватному будинку. У мене були запаси їжі. Другого березня після обстрілу уламки прилетіли до мене. Я виїхав до родички у центр міста, і не взяв з собою продукти. Ходив до магазинів, де видавали товар. У мене було десять батонів, я їх сушив та їв. За водою ходив до моря, там була криничка. 

У мене була нова машина. Після прильоту снаряду була дуже пошкоджена. Я ходив збирав запчастини. Я вирішив виїхати після того, як почали евакуюватись люди. З родиною вихав зранку, до Токмака їхали весь день.

На блокпостах мене не чіпали, бо у мене була вівчарка. 

Зараз я живу у Львові. Тут живуть мої партнери. Мої діти зараз за кордоном. Дуже хочу, щоб ми повернулись додому.