Курман Артем, ВСП "Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку", Одеська область, с. Вигода

Вчитель, що надихнув на написання есе — Борик Ірина Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Як тяжко повірити в те, що в нас вже 1000 днів триває війна. Усім нам здавалося, що це був сон, але насправді це все ще триває. Постійні тривоги, ракети, відключення світла, знищення інфраструктури — це все постійно нас переслідує. Війна стала для України випробуванням на міцність, єдність і віру в себе.

За тисячу днів війни ми стали великою родиною, об'єдналися і робимо все, щоб допомогти нашій державі.

Багато країн Європи були дуже вражені нашою відвагою і зрозуміли, що ми ніколи не здаємося і будемо битися до останнього за нашу Неньку Україну.

Війна забрала в нас багато невинних людей, які так само, як і всі ми, планували своє майбутнє, але усе це було втрачено за одну мить. Хоча ми знаємо, що це все повернеться цим нелюдам.

Війна змусила нас задуматися про те, що насправді важливо, і навчила цінувати кожну мить життя. Кожен українець — волонтер, військовий — зробив свій внесок у боротьбу за наш дім і свободу.

Війна також навчила нас цінувати те, що ми маємо, і боротися за своє до кінця. Україна вистоїть, тому що наш дух незламний, наша віра непохитна, і ми завжди будемо боротися за свою свободу.

Попереду в нас ще багато викликів, але ми знаємо, що після нашої перемоги кожен день буде найкращим моментом для кожного українця та українки.

Наша боротьба не буде марною, а перемога буде справедливою і заслуженою. Ми всі дуже вдячні нашим героям, які нас захищають і боронили до останнього.

Слава Україні!