Малкіна Марія, група КН-23-1/9, 2 курс, Кам'янський енергетичний фаховий коледж

Вчитель, що надихнув на написання — Черниш Юлія Павлівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

З перших днів вторгнення наша сім’я вирішила не покидати країну, а стати на шлях боротьби та захисту рідного дому. Це рішення було продиктоване не лише патріотизмом, а й глибоким відчуттям відповідальності перед своєю Батьківщиною.

Через страх, відчай і усвідомлення того, що зворотного шляху немає, я намагаюся ставати сильнішою.

Адже молодь мого віку – це майбутнє нашої країни. Ми несемо відповідальність за її відбудову та зміцнення після війни. За цей час я стала свідком багатьох людських страждань, болю і страху. Мій тато добровільно пішов захищати Україну, і його приклад лише зміцнив мою рішучість. Моя прабабуся часто розповідала мені про жахи німецького фашизму. Проте, як виявилося, загарбником з проявами фашизму стала сусідня держава. Її дії нагадують ті сторінки історії, які, здавалося, залишилися в минулому, але знову повторюються на нашій землі.