Валентина Сичова менше ніж за рік поховала чоловіка та старшого сина, війна забрала у неї та онука. Під час бомбардування в її будинку зруйнувався дах та винесло вікна, проте відновити житло поки що не виходить. Дуже хоче зробити ремонт та мріє про спокій.

Раніше я працювала, сім'я була й благополуччя. А тепер одна лишилася. Чоловіка не стало, син старший помер у 46 років. За десять місяців у мене в будинку дві труни. Онука вбили у 25 років. Отаке у мене тепер життя. Я залишилася сама, навіть допомогти нікому.

Коли обстріл був, у мене кімнату завалило, дах побило, вікна повилітали, казан газовий розбили. Але відновити житло ніхто не допоміг. Ні вікна поміняти, ні дах підлатати не допомогли. Зараз хочеться, щоб допомогли ремонт зробити, та поїсти було б що. А так, мрію лише про спокійне життя.