Дитинство Ніни Михайлівни припало на Другу світову війну, а на пенсії жінку застав конфлікт на Донбасі. Під час бомбардувань вона ховалася в сусідському підвалі, щоб не було страшно й тужливо сидіти на самоті.

Живу я одна у приватному будинку, всі роз'їхалися хто куди. Нудно одній, але подітися нікуди. Коли по селу стріляли, я до сусідів у підвал ходила, то було краще. Туди й ковдри, і подушки несли. На нашій вулиці сильно стріляли, але мене минуло, все ціле залишилося.

Нашому поколінню дісталося... Пережили дві війни. Неприємно, страшно та прикро, що нам таке дісталося і забути все неможливо. Хочеться дочекатися миру.